kpilogo shields

Chain addition polymerization reactions involve active intermediates (i.e. free radicals) whose total concentration at all times is very small. In copolymerization, in contrast to homopolymerization, one can identify two radical populations, 'P' and 'Q', ending in an M1 or in an M2 monomer unit, respectively. As a result, two distinct quasi-steady-state approximations (QSSAs) can be made. The first QSSA is applied to the total radical concentration and implies that the total rate of radical initiation is approximately equal to the total rate of radical termination. The second QSSA is applied to the separate radical populations P and Q and states that the rate of reaction of a P-type radical with an M2 monomer is equal to the rate of reaction of a Q radical with an M1 monomer. However, whether or not both approximations are applicable to a given copolymerization system is a point of concern. In the present study, the validity of the two QSSAs is examined. The conditions under which both approximations can be applied to a given copolymerization system are identified, through the application of the method of moments to several experimentally investigated free-radical copolymerization systems leading to linear and branched copolymers. It is shown that the validity of the QSSAs in free-radical copolymerization depends on the polymerization conditions, namely, the polymerization process (e.g. bulk versus solution) and the importance of diffusion-controlled reactions at high monomer conversions. However, the effect of both approximations on the final molecular properties is, in general, not significant

Посилання на статтю:

On the validity of the steady-state approximations in high conversion diffusion-controlled free-radical copolymerization reactions / D. S. Achilias and C. Kiparissides // Polymer. – 1994. – Vol 35. – P. 1714-1721.

On the validity of the steady-state approximations in high conversion diffusion-controlled free-radical copolymerization reactions - Завантажити.

 

Корисні статті

Інженер-механік

Інженер-механік (від лат. Ingenium – талант, обдарованість, і mēchanicus – механік) – це технічний чи технологічний фахівець з вищою освітою, який застосовує отримані знання для конструювання, проектування, моделювання та експлуатації машин, апаратів та технічного обладнання в різних галузях сільського господарства та технічного виробництва. Першими з інженерів були саме механіки; вони розробляли і збирали різноманітні машини і механізми, в яких використовували принципи і закони механіки.

Хімічне машинобудування

Хімічне машинобудування багатопрофільна галузь машинобудування, що поєднує в собі природні та експериментальні науки (наприклад, фізика і хімія), разом з науками про життя (наприклад, біологія, мікробіологія та біохімія). Математику та економіку вокористовують для розробки, перетворення, транспортування, управління виробничими процесами, які перетворюють сировину в цінні продукти.

Як стати інженером?

Кожна людина в процесі свідомого життя стикається з проблемою вибору професії. Найбільш актуальною ця проблема є для учнів старших класів – випускників, які добровільно або примусово здають шкільні іспити та зовнішнє незалежне оцінювання, за результатами чого приймають участь в конкурсному відборі на навчання у ВНЗ. Щоб обрана професія не стала важким випробовуванням, потрібно ще у шкільні роки зважити всі «за» і «проти», оцінити свої здібності, схильності, можливості.

Види та функції сучасної упаковки

Різноманітна упаковка щільно увішла у життя кожної людини. На полицях магазинів, в інтер'єрах помешкань можна побачити десятки пляшочок, коробок, аерозольних болончиків. Термін існування упаковки в нашому житті може продовжуватися від кількох хвилин до кількох років. Що ж таке сучасна упаковка? Чому вона займає стільки місця в нашому житті?

Рейтинг вищих навчальних закладів

На даний час в світі існує маса університетів з дуже великою кількістю кваліфікацій, спеціальностей та спеціалізацій. Одні з них більш престижні університети, інші менш.

Рейтинг вищих навчальних закладів переписується щорічно, в зв'язку з тим, що всі прагнуть стати краще в освіті, вдосконалитися в технологіях і підвищити свій рівень акредитації. Рейтинг навчальних закладів варіюється в залежності від предметної області, це природничі науки і математика, техніка/технологія і інформатика, життя і сільськогосподарська наука, клінічна медицина і фармація, соціальні науки.